Пройдуть оркестри, за ними - військо, А потім - натовп роззяв окатих, І двірники, не читаючи гасел, Геть приберуть непотрібні плакати. Буде всього в магазинах і тюрмах, Буде доволі по саму зав'язку, Уповноважені в райських юрбах Всім видаватимуть бубликів в'язки. Ось вже кінець нашій казочці милій, Хатка без вікон, як келих без дна, А якщо хтось залишиться вцілілий, То ви повідомите їх імена, Ви розголосите їх імена! Той, що вчора кричав про мову, Полюбить, навіть, шепіт спроквола, І кожному на щасливу підкову Ковалі перероблять пекельні кола. Буде роз'яснено через пресу І засоби масового контролю Кожному згідно його інтересу Різницю між авторським текстом і роллю. Отже кінець нашій казочці милій, Правді не страшно, вона не одна! А якщо хтось залишиться вцілілий, То ви розголосите їх імена, Ви повідомите їх імена! Знесуть барикади, калік доріжуть, Пустять трамвай і собак службових, Піймають думку на роздоріжжі І гадатимуть - що це? - цілодобово. Цілеспрямовано без відрази, Як дивну хворобу несуть до реєстру. Трапитись може таке щоразу, Коли дуже довго гримлять оркестри. Схоже кінець нашій казочці милій, Як тут заснути? Оркестр не дає. Може, я теж буду серед вцілілих І ви пригадає ім'я моє, Ви пам'ятаєте ім'я моє?..