Ой зробив хлопчина та й дві красні скрипки — Поділив надвоє снів своїх красу. Що перша скрипка — біла лебідка, А дуга скрипка — вечірній сум. Закохались в нього дві сестри весною — Одна — як та нічка, друга — мов той день. Перша просила грати сумної, Друга хотіла веселих пісень. Приспів: Одна сміялась, Плакала друга. Гей, поєднались Радість і туга. Гей, поєднались В очах дівчини, Як у двох скрипках, Ночі і днини. А як розійшлися ті пісні луною, Він замовклі скрипки сестрам двом віддав. Кожна дівчина стала вербою, Легінь між ними явором став. Приспів: Залишив на світі дві самотні скрипки, Залишив на світі снів своїх красу. Що перша скрипка — біла лебідка, А дуга скрипка — вечірній сум. Там, де став явір понад плаями, Знову я чую відлуння пісень: Одна верба співає ночами, Друга верба співає удень. Приспів: Одна сміється, І плаче друга, Гей, поєднались Радість і туга, Гей, поєднались В очах дівчини, Як у двох скрипках Ночі і днини.