Як дивно й боляче, кохана, Корінням сплівшись і гілками – Як дивно й боляче, кохана, Роздвоюватись від пили. Не заросте на серці рана, Проллється чистими сльозами, Не заросте на серці рана – Проллється краплями смоли. – Допоки дишу, поряд буду – Душа із кров'ю неділимі, – Допоки дишу, поряд буду – Любов і смерть в узлі тугім. Ти понесеш з собою всюди, Ти понесеш в собі, любимий, – Ти понесеш з собою всюди Родиму землю, отчий дім. – Та як в душі моїй так пусто Від жалю й суму незцілимих, Та як в душі моїй так пусто Від розставання самоти? – За розставанням буде зустріч, Не забувай мене, любимий, За розставанням буде зустріч, Оба вернемось – я і ти. – Та якщо я безвісно кану – Короткий промінь дня швидкого, – Та якщо я безвісно кану У морок зоряних світів? – За тебе я молиться стану, Щоб не забув земну дорогу, За тебе я молиться стану, Щоб ти вернувсь, щоб уцілів. Трясучись в прокуренім вагоні, Він став бездомним і смиренним, Трясучись в прокуренім вагоні, Він напівплакав, напівспав, Коли на горнім перегоні Страшним зігнувся поїзд креном, Коли на горнім перегоні Від рейок раптом одірвавсь. Нелюдська, потойбічна сила, В одній всіх трощачи давильні, Нелюдська, потойбічна сила Земне відторгла від землі. Й нікого, ні, не захистили Ні ждана зустріч, ні моління, Й нікого, ні, не захистила Рука, що кличе звіддалі. З коханими не розставайтесь, З коханими не розставайтесь, З коханими не розставайтесь, В них всею кров'ю проростіть, – І кожен раз навік прощайтесь! І кожен раз навік прощайтесь! І кожен раз навік прощайтесь! Коли йдете хоча б на мить.