Навіщо у світі кохання, Що вічно у серці палає, І творить крилаті питання, А відповідь смерть огортає? Що це за дивна отрута Глибоко у венах тремтить? І думка до неї прикута, І серце від неї болить... Здавалось, усе вже скінчилось, Навіки кохання забув І серце у п'яти скотилось, Бо знов його велич збагнув... І знову живеш не для себе, І знов відчуваєш плекання, Плекання багряного неба - Досяг апогею кохання... Приспів: Навіщо у світі існує кохання, Що вічно в багряному серці палає, У серці, що чує безмежні страждання, Що стогне і плаче, навік завмирає?.. Забулись всі миті плачевні, Нічого тебе не хвилює, Зажили всі рани душевні, Любов твою долю малює... Живеш лиш з думками про неї, Уста її – вогник життя, А в серці розквітли лілеї, Краса їх – твоє майбуття... Приспів. Та раптом усе зупинилось, Ти втратив кохання святе, Лілеї у серці схилились, А спогад ніхто не змете... Навіки вас смерть розлучила, Навіки ти втратив любов І тихо сльоза покотилась, І серце набрякло червоне, Мов кров... Приспів.