Трава прим'ята тулиться до ніг, Веде у сад, що зеленіє здалеку І пахне там найбільше за усіх Антонівка, мого дитинства яблуко. Знов кадри літ прокручую назад, Дитячий світ, немов в рожеві коники, Рукою мами наш старенький сад Кладе мені за пазуху антонівку. Приспів: Пахуче яблуко, пахуче яблуко, Пори осінньої терпкі вуста. Зелене яблуко котилось з далеку І прикотилось в мої літа. По райдузі уже дорослих снів Іду в минуле, загубивши стежечку, Далека згадка не знаходить слів, Лиш пахне, мов антонівка улежана. Літа, літа, як яблука в ковші На хмарах пропливли за дальні обрії, Але відлунить поклик у душі, Щоб ми лишились, як в дитинстві добрими. Приспів. (4)