Опівночі айстри в саду розцвіли, Укрились росою, вінки одягли І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу фарбів життя убирать. І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні, І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в'януть, де вічна весна. Так марили айстри в саду восени, Так марили айстри і ждали весни. А ранок стрівав їх холодним дощем, І плакав десь вітер в саду за кущем. І взгляділи айстри, що вколо - тюрьма. І взгляділи айстри, що жити дарма,- Схилились і вмерли... І тут, як на сміх, Засяяло сонце над трупами їх!