Я додому іду, я іду до тієї хатини, Де, як маковий цвіт, промайнуло дитинство моє. За літами літа пролітають ключем журавлиним, А зозуля кує, а зозуля кує... Я додому прийшов, я прийшов до тієї хатини, Що давно вже нема, тільки ясен стоїть на виду. І здалося мені, втерла очі краєчком хустини Біла вишня в саду, біла вишня в саду. Де б на світі не був, я вернусь до тієї стежини, Що в дитинство веде і спокою душі не дає. За літами літа відлітають ключем журавлиним, А зозуля кує, а зозуля кує...