А вже весна, а вже красна,

Із стріх вода капле.

Молодому козакові

Мандрівочка пахне.

Помандрував козаченько*

У чистеє поле.

За ним іде дівчинонька:**

"Вернися, соколе!"

"Не вернуся – забарюся,

Гордуєш ти мною.

Буде ж твоє гордування

Все перед тобою".

Помандрував козаченько

З Лубен до Прилуки.

Ой плакала дівчинонька,

Здіймаючи руки.