А роки летять, мов кулі, Менше вже кують зозулі – Скоро тіла насолоду Старість висмокче до дна. Скоро зморшками пооре Наші душі, наші мрії, Наші весни, мов повії, З іншими підуть у ніч. Скоро згаснуть наші ранки, Стануть шторами фіранки, Зорі – краплями вина. Тож цілуй мене негайно, Хай нам буде нині файно, Хай кохання не мина.