Може пригадуєш, Може, й не згадуєш, Як осінь палила Білі світи. А яблука падали, Падали яблука, Яблука падали в наші сліди. Хочеться зустрічі, Ніжної радості В серці з розлукою Грається щем. А яблука падають, Хто ж їх збиратиме? Падають яблука Жовтим дощем. Що відлюбилося, Вже не полюбиться. Тихо зітхають Сонні сади. А яблука падають, Котяться, губляться, Та не знаходять Наші сліди.