А до осені ще так далеко... Тільки літо, Осипалось пелюстками троянд, любов одцвіла... Закружляв золотий листопад, розтоптав квіти, І я не відчув твоєї ніжності й тепла... Закрутила і замела заметіль за вікном, Випав перший сніг, запорошив стежку до саду, Ти розправила крила птахи, змахнула крилом, І квіти кохання зів'яли під снігопадом... А я бачу у снах твої очі, як льон сині... Ясний світлий погляд і щиру усмішку твою, Волошкою у житах розцвіла при долині... Я чую твій голос і шукаю ранню весну... У моїй душі снігопад, снігопад, снігопад... Ти приніс мені печаль, самотності розпуку, І від проливних дощів засмутився літній сад, Окутав моє серце ледом у вічні муки... А до осені ще так далеко... Тільки літо... Гроза шмагає вітром в лице, у душу мою... У мріях лечу за тобою, де цвітуть квіти, Щоб сказати тобі, кохана, як тебе люблю! А наше щастя на друзки розбите, наче скло, Збираю вчорашні осколки - порізав душу. Пролетіли літа швидко, якби їх не було, Виглядаю з далеких доріг, за тобою тужу...