Всю ніч не вгавала страшна завірюха, Великі упали сніги, Коли большевики підходили стиха У села, ліси та яри. Їх було багато, як чорної хмари, Чекали в світанку в снігах, Щоб кинути в села великі пожари І грітись тоді при вогнях. А буря у вікна так голосно вила, Не видно довкола доріг, Про волю повстанці у снах своїх снили, А ворог їх лютий стеріг. В селі цьому спало лиш 40 повстанців І снили щасливі сни, Не знали, що згинуть прийдеться їм вранці, І смерти не ждали вони. Аж враз на світанку, у сніжну завію Кати надлетіли, як стій, Проснулись повстанці, вхопили за зброю І кинулись всі на пробій. Билися завзято цілих дві години, Пробилися в ліс за село, І впали за волю, за славу Вкраїни, Там 40 тоді їх лягло. Тепер в тому лісі, де мужньо так бились, Висока могила стоїть, Там сорок повстанців на віки спочили, Там сорок повстанців лежить.