Василь Зінкевич - Мамина світлиця
Скільки себе пам'ятаю, завжди світили мені
Вікна в задумі розмаю і рушники на стіні, і рушники на стіні.
Вічна дитяча спокусо, двері прочиниш, а там
Білим недільним обрусом сяє світлиця свята, сяє світлиця свята.
Мамо, ваші діти як птиці,
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні світлі світлиці
Скоро знов повернемось ми.
Може далеко від дому крила зів'януть мої,
Згасне зоря, а потому змовкнуть навік солов'ї, змовкнуть навік солов'ї.
Сину, затям собі, сину, де б ти у світі не був,
Кожен світлицю покинув, але ніхто не забув, але ніхто не забув.
Мамо, ваші діти як птиці,
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні світлі світлиці
Скоро знов повернемось ми.
Мамо, ваші діти як птиці,
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні світлі світлиці
Скоро знов повернемось ми.
Мамо, ваші діти як птиці,
В далеч забриніли крильми.
Мамо, в рідні світлі світлиці
Скоро знов повернемось ми.
|
Скільки себе пам'ятаю, завжди світили мені Вікна в задумі розмаю і рушники на стіні, і рушники на стіні. Вічна дитяча спокусо, двері прочиниш, а там Білим недільним обрусом сяє світлиця свята, сяє світлиця свята.
Мамо, ваші діти як птиці,
Може далеко від дому крила зів'януть мої,
Мамо, ваші діти як птиці,
Мамо, ваші діти як птиці, В далеч забриніли крильми. Мамо, в рідні світлі світлиці Скоро знов повернемось ми. |
|
|---|