Сядемо вкупочці тут під калиною,
І над панами я пан!
Глянь, моя рибонько, – срібною хвилею
Стелиться в полі туман.

Небо глибоке, засіяне зорями, –
Що то за Божа краса!
Перлами-зорями попід тополями
Стелиться срібна роса.

Ти не лякайся, що свої ніженьки
Змочиш в холодну росу,
Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки
Сам на руках занесу.